Наш ліцей

 

 

Історія школи

                                                                                                                                    На Подільській землі благодатній,

                                                                                                                                    Де зорі купаються в річці

                                                                                                                                    Розкинулись у мальвах і любистку,

                                                                                                                                    Мальовничі Малі Крушлинці.

                                                                                                                                    Наша школа –має давнє коріння,

                                                                                                                                    Всіх стрічає щиро, привітно!

                                                                                                                                    І хоч виповнилось їй 116,

                                                                                                                                    Ниву знань засіває плідно!

                                                                                                                                                                (Н. Мазурук)

Неповторною перлиною розкинулося село Малі Крушлинці в дорогоцінному намисті сіл Вінницького району. Перші історичні відомості про село знаходимо в церковних літописах та метричних книгах і датовані вони кінцем 17 початком 18 ст. Перші поселення зафіксовані біля Павлюкового озера, де беруть початок річки Фоса та Хомутка. Як свідчать історичні документи «Крушлицы Малые расположеы  на низменной равнине при речке Хомутке, впадающей в речку Десну. От уездного города село находиться в 14 верстах. Низменная болотистая местность служит причиною частых заболеваний населения. Почва глубокая – чернозем. Жители – православные, ¼ часть католики, для которых в селе есть каплица, приписанная к костелу м. Стрижавка. Как православные так и католики занимаються земледелием, отправляються на зароботки в ближайшие сахарные заводы и на свекольные плантации соседних поместий. Ныне существующая в селе каменная церковь построена в 1797 году, вместо сгоревшей и посвящена в честь Покровы пресвтой Богородицы и имеет вид костела. В 1801 году открыта церковно – приходская школа где преподавал священник Коцюбинский. Располагалась церковно – приходская школа в  деревянном доме того же священника, в 1801 году обучалось 19  разновозрастных учеников».  Церковно – приходська школа діяла до 1911 року. З часом будинок священика було зруйновано, а на його фундаменті побудовано приміщення селищної ради

         

 

 

Приміщення колишньої сільської ради побудоване на фундаменті будинку священника, де  з 1801 – 1911 роки була розташована церковно – приходська школа.

В 1912 на прохання жителів села земство допомогло з будівництвом двохповерхової камінної школи. На першому поверсі школи знаходилися три класних кімнати, де навчалися учні , а на другому поверсі проживала сім’я священика Коцюбінського, який, за свідченням старожила села Четверика Олександра Васильовича, приходився правнуком батюшки  Аліксандра Коцюбінсього. Це була п’ятикласна школа. В 1917 – 1918 роках більшовики створили на території села артіль, головою артілі був Антін Мартинюк, тоді  школу реорганізовано в чотирикласну. Про учителів, які працювали в цей період відомо дуже мало. Як згадують старожили, з міста Вінниці інколи приїжджала  «…вчительочка, худенька, сама ще дитина, називали її діти Катерина Семенівна   ( чи Іванівна) вже і не пам’ятаю, згадує Грищук Л. В., пам’ятаю тільки портрет Леніна нам показувала, вчила писати своє ім’я, фамілію і скільки років».   В 1933 – 1934 роках за наказом більшовиків,  тодішній голова артілі Биченко, який був родом з села Сосонка, наказав розібрати церкву. Як розповідають старожили, церква Покрови Пресвятої Богородиці  була побудована з білої  цегли, а з її дзвіниці можна було побачити частину Вінниці. Богослужіння в церкві проходили на українській мові. Як зазначає старожил Грищук Льова  Васильович 1923 року народження, після служби в церкві, залишалися діти, яких учив грамоти священик, читав церковні книги, але найбільше запам’яталося Льові Васильвичу як батюшка читав  «Кобзара» Т.Г.Шевченка. «Я не пам’ятаю тої науки, згадує Четверик Олександр Федорович 1925 р.н., бо весь час дуже хотілося їсти, але я добре пам’ятаю «Гайдамаків», які нам читав батюшка. А після науки, батюшка нам давав по шматку хліба. Хліб той був чорний, гливкий, але такого доброго хліба я вже не їв ніколи…»

            «Потихенько налагоджувалося життя в 1937 – 1939 роки, люди стали жити заможніше, не всі, але більшість, згадує Четверик Н.М. 1929 р. н., пам’ятаю як мама спекла хліб в печі за перші трудодні.  Я ходила до 4 класу ( до війни в селі було лише 4 класи), моїми учителями були Андрущенко  і Данілєвич (обоє родом з  с. Гавришівки). Вчитися мені дуже подобалося, та якось тато зайшли до хати  і сказали : «Війна!».  У серпні 1941 року німці вступили в село. Як згадує Надія Мифодіївнв, заняття проходили в приміщенні камінної школи, на першому поверсі. Директором школи на той час був  Швед Іван Кирилович, який разом з сім’єю евакуювався на початку війни і повернувся в село в 1945 році. В роки Великої вітчизняної війни  в приміщенні камінної школи знаходився  німецький штаб. Заняття для школярів спочатку проводилися в будинку жителя села Малі Крушлинці Дацюка Миколи, який був при німцях старостою, а на початку зими їх відмінили взагалі, бо нічим було отоплювати кімнату, де займалися діти. Як згадують старожили, німці закрили школу, але церкву не зачіпали, богослужіння проводилося українською мовою. На території села в роки війни великих боїв не проходило, більшість будинків та колгоспних громадських приміщень уціліло. 15 березня 1944 року село було звільнено від фашистських загарбників. У вересні 1944 року заняття учнів були відновлені. Діти навчалися в будинку колишнього старости Дацюка Миколи. В травні 1945, на той час у восьмирічній Малокрушлинецькій школі відбувся перший післявоєнний випуск. Як згадують очевидці, випускниками були учні 14, 15, 16, 17 років.

На фотографії батьки, учнів   випускників 1945 рік. По центру директор школи  Швед Іван Кирилович

Залишився в архівах список  учнів випускників 1945 року :

  1. Кужільна Надія Мифодіївна
  2. Піха Надія Степанівна
  3. Мартинюк Зіна Антонівна
  4. Паращук Ніна Петрівна
  5. Соплива Анна Миколаївна
  6. Суха Любов Петрівна
  7. Круцюк Галина Олексіївна
  8. Круцюк Параска Марківна
  9. Полєха Андрій Миколайович
  10. Швед Арнольд Іванович
  11. Кравець Василь Якович
  12. Ткачук Надія Дмитрівна
  13. Сопливий Олександр МиколайовИч.
  14. Піха Надія Деметіївна
  15. Марчук Віра
  16. Бедрій Григорій Никифорович
  17. Максімова Євгенія Федорівна

За архівними довідками знайдені прізвища деяких  учителі, які викладали в школі в 1944 – 1945 роках:

  1. Швед Іван Кирилович – директор школи
  2. Швед Наталія Іванівна – учитель історії
  3. Ткачук  Марія Леонтіївна – учитель російської мови та літератури, класний керівник випускників 1945 року.
  4.  Приймак Іван Тодосійович – учитель географії
  5. Піха Демедь Павлович – учитель зоології

Великий вклад у відбудову школи внесли керівники місцевого колгоспу:

  1. Дембіцький Віталь – 1945 – 1950 р.
  2. Ткачук Дмитро Платонович – 1950 – 1954 р.
  3. Олексюк (імя та по батькові невідоме) – 1954 – 1955 р.
  4. Родомський Іван Михайлович – 1955 – 1960 р.
  5. Сікора Федір Миколайович – 1960 - 19
  6. Лавренюк Петро Васильович

Завдяки заповзятим та робочим людям відроджувалося післявоєнне село. З 1955 року (при Родомському)  в селі розпочинає працювати дитячий садочок, де працювала  підготовча група.

                      

Підготовча група дитячого садочка. Вихователька    Полянська Марія Федорівна

Збільшувалась кількість дітей, а тому директором школи Клименком було вирішено перенести початкову школу з старого приміщення (будинку колишнього старости) в приміщення камінної школи.

                                                Директор школи Клименко Микола Сергійович з випускниками 1958 рік

В 1969 року учні початкових класів були переведені нове, окремо побудоване в 1970 році , приміщення початкової школи

В 1960 році директором Малокрушлинецької восьмирічної школи було призначено Зілінського Ростислава  Афанасійовича

 

 

В 60 роках за сприянням голови колгоспу Сікори Федора Васильовича, підтримки батьків, громади села було добудоване приміщення до камінної основної школи, розбито стадіон, побудовано приміщення в якому знаходиться їдальня, майстерні, теплицю для дослідів.

 

Частина добудованої школи 1965 р.

 

 

Розквітали Малі Крушлинці, оновлювалося село новими будинками, в класах навчалися по 34 – 38 учнів. В 1970 році святкували 11 випуск трудової політтехнічної  восьмирічної школи. Тридцять чотири випускники вирушили для здобуття повної загальної освіти. Учителі… Згадуючи про Вас, ми, учні, завжди повертаємося в дитинство…

 

 

 

Незабутніми були уроки музики учительки Зілінської О.І. 1954 р

 

 

 

 

 

1965 рік урок фізики

 

 

 

Учителі теж не стояли осторонь новинок. Освоювали нові форми методи та форми роботи з учнями, впроваджували в освітній процес ТЗН

 

На фото можна побачити як директор школи Зелінський Р.А. проводить заняття з учителями по вивченню кіноапарата.

 

 

1960 рік учителі, що входили до жіночої ради села Малі Крушлинці – Фріда Юхиміна – учителька німецької мови, Євгенія Самійлівна – учителька початкових класів, Ольга Іванівна – учителька музики

 

 

Як згадують старожили, учитель на селі був головний: до нього йшли за порадою, учитель вирішував сварки сусідів. А коли учитель чи учителька  ішли по вулиці, навіть люди похилого віку з пошаною знімали капелюхи перед учителем…

    В 1969 році, на запрошення педагогічного колективу школи, прибула делегація на чолі з льотчиком В.П.Царьовим. В роки Великої Вітчизняної війни над селом було збити літак. Льотчики капультувалися, зашилися живими і, не дивлячись на те, що в селі перебували німці, двоє жінок, місцевих жительок, врятували льотчиків.

 

 

В 1969 р.19 березня школу відвідав врятований льотчик В.П.Царьов з товаришем

 

 

 

 

 

 

19.03.1969 р. педагогічний колектив школи, по центрі директор школи Зілінський Р.А., поряд з ним врятований льотчик

 

 

     В 1959 році школу було реформовано у 8 річну, а в 1974 році В Малих Крушлинцях відкрили 10 річну школу. Наповнюваність класів була велика в середньому більше 30 чоловік. З вдячністю згадують односельчани учителів. Гарно працювалося педагогічному колективу під керівництвом директорів та заучів:

1.     Директор школи Клименко М.С. – завуч Зелінський Р.А.

2.     Директор школи Зелінський Р.А. – завуч Постемський Анатолій Іванович

3.     Директор школи Чумаченко О.С. – завуч Шимчук М.М.

4.     Директор школи Ситник В.Ю. – завучі Притула Т.М., а з 2000 р. по 2010 Мудрак М.О.

5.     Директор школи Назаренко В.І.  – завуч  з НВР Ткачук Н.О., завуч з ВР Мазурук Н.В.

6.     Директор школи Ткачук Н.О. – завуч з НВР Цьомик Т.С., завуч з ВР Мазурук Н.В.

7. Директор школи Ткачук Н.О.,  2016 н.р.завуч з НВР Земелева Л.А., завуч з ВР Мазурук Н.В.


 

 

1971 рік. Педагогічний колектив школи вітає директора школи Зелінського Р.А. з ювілеєм – 50 років

 

 

     Славилася Малокрушлинецька школа  своїми профільним напрямком – тваринництво та кролівництво. З 1970 по 1976 роки в школі працювала найбільша в районі кролеферма, та утримувалися 6 бичків. Учні школи проходили практику в місцевому колгоспі, де тваринництво викладав зоотехнік Ріпак Петро. З 1977 – 1980 роки при школі діяла  агітбригада до складу якої входили учителі та учні. Також у 70 – 80 р. в селі Вінницькі Хутори працював комбінат, де учні 9 класу здобували професії робітника, швачки, тракториста.

       На сьогодні Малокрушлинецька СЗШ І – ІІІ ступенів сучасна школа з творчим педагогічним колективом, талановитими дітьми, толерантними та розуміючими батьками та бажанням працювати на благо своєї Єдиної і Незалежної України!

Сучасні оновлені стенди, класи, коридори затишні та доглянуті дбайливими руками учителів, батьків, учнів

Кабінет українознавства

 

 

Кабінет інформатики

 

 

 

Використані джерела:

1.    Архівні довідки, спогади старожилів, церковні метричні книги.

2.    «Історія міст і сіл Української РСР», Київ – 1972 р., за редакцією Олійника А.Ф., Бабій М.Л., ст..189

3.    Стаття газети «Вінницька правда»,  № 87 «Зустріч делегатів» автор                                   Д. Левчишин

4.    Архівні фото та фото з приватних колекцій